порізнений

-а, -е.

1) Дієприкм. пас. мин. ч. до порізнити.

2) у знач. прикм. Не з'єднаний з іншими однорідними предметами, елементами; окремий. || Який не має зв'язку з іншими; роз'єднаний, поодинокий.

3) у знач. прикм. Який не має внутрішньої єдності, згуртованості, цілісності.